У монографії досліджено заснування, спорудження, архітектуру, а також духовне, освітнє і наукове служіння Бучацького василіянського монастиря Чесного Хреста Господнього впродовж його майже 300-літньої історії в нерозривному контексті історії Чину св. Василія Великого та Української Греко-Католицької Церкви. На основі опрацювання бібліографічної бази й архівних матеріалів проаналізовано, як бучацькі василіяни поширювали віру та освіту серед українського народу, як сформували монастир славним осердям християнського, греко-католицького, василіянського духу, як зуміли загартувати себе і мирян у підпільний період УГКЦ, як відроджували греко-католицьке й василіянське життя в Україні загалом та в Бучачі й на Бучаччині зокрема.