«Ми всі в руках Божих». Здорові та хворі сидять у тому самому човні, оскільки всі вони по-своєму пізнають межі свого життя − вияв великої, страшної межі смерті. А ще: вони мають спільну надію і можуть зміцнювати один одного в цій спільній надії. Не відсування осторонь і замовчування, а сміливе споглядання і благословення межі та надія, що останнє слово не за цією межею, дає можливість жити з обмеженнями і долати страждання.