Про 95-літнього священика написав книгу «Вартовий Господнього світильника» його вихованець о. Климентій-Василь Стасів

 

3–9 квітня 2013

 

Довголіття як Боже благословення

Дмитро СТЕПОВИК, доктор мистецтвознавства, професор

Книга на 276 сторінок із безліччю цікавих ілюстрацій є зразком новітньої біографічної літератури, на яку не так уже й багата Україна. Розповідь лагідна, любовна: так можна писати тільки про дорогу людину. Автор — священик Климентій-Василь Стасів — є директором поважаного християнського видавництва «Місіонер»; він — з молодшого покоління кліриків, але встиг пройти школу боротьби й любови отця Йосафата Лесіва вже після того, як Українська Греко-Католицька Церква вийшла з катакомб, а отець Йосафат повернувся із заслання в Сибір, — і хоч був змучений, з підірваним здоров’ям, але встиг за останні чверть століття навернути до Бога тисячі людей зі свого рідного села Церківна та ближніх сіл; збудувати декілька храмів, знайти майстрів, які б вирізьбили в них іконостаси; знайти малярів для виготовлення ікон в українському стилі; виголосити сотні проповідей і промов, які кликали серця до віри.

Автор змальовує постать Іллі Лесіва — таким було світське ім’я священика до постригу — як людину великої скромности й водночас великої твердости, якщо йдеться про його патріотичні почування і відстоювання віри в Господа Ісуса Христа, у Пресвяту Трійцю, про любов до Церкви.

Скромність, лагідність, мова братерської любови допомогли Лесіву, коли його заарештовували, тижнями допитували, на висланні посилали на тяжкі роботи. Своїх переслідувачів він «брав» не агітацією, а добротою; і навіть у московських тюремників пом’якшувалися серця, і вони не надто мстилися священикові за те, що він в атеїстичній державі провадив підпільні Богослужіння у своїй хаті, сповідав і причащав односельців.

Книга написана талановито. Розділи й підрозділи чергуються із ілюстративними вставками — тут вміщено багато чорно-білих та кольорових ілюстрацій тривалого життя Іллі-Йосафата Лесіва — від його молодости (народився 1917 року) — до врочистого відзначення 95-річного ювілею 2012 року. Світлини віддзеркалюють різні етапи життя працелюбного слуги Божого. Бачимо його у храмі; бачимо на зустрічах із парафіянами; на бесідах з друзями, у рідній домівці. А ось — храм із золотистого дерева типової галицької народної архітектури, та ще й на тлі чудової прикарпатської природи.

Заспівом книги о. Климентій вивів слова, надруковані помаранчевими літерами на тлі розкішної зелені підгірського села: «Могутнє дерево роду, закорінене у клаптик благодатної землі щедрої, омитої срібними потоками, вкритої шовковими отавами, — робить її Вітчизною. І тягнеться до неї повсякчас людина — образ Божий. І не пересихає джерело вічної любови до неї. І пам’ять несе у своїх скарбницях образ Вітчизни — як матірний святий лик, як ікону Богородиці, що вперше постала перед дитячими очима». Автор цими словами наче накреслив програму життя — життя тривалого, майже столітнього — свого героя, скромного галицького священика, який рівною мірою зрісся з неосяжним Божим Космосом і з рідною землею райської краси — справжнім Божим дарунком українському народові. Далі у п’ятьох розділах о. Климентій схвильовано й поетично, і не меншою мірою духовно, описує просте, але водночас героїчне й величне життя священика Іллі-Йосафата Лесіва: «Пролог посвяти: Заспів про два кольори», «Апостол служіння», «Зведені й відновлені храми», «Душпастир катакомбної Церкви», «У Господньому винограднику». Автор поєднав популярний, легкий для читання виклад із науковим підходом. Книга містить багато приміток, бібліографію, покажчик цитат із Біблії, іменний покажчик, список ілюстрацій. Має гарний естетичний вигляд — надрукована на добротному папері.

На відміну від інших країн, в Україні, яку багато хто у світі вважає зразковою християнською державою із мільйонами щирих вірян, — у нас дуже мало пишуть про духовних провідників, особливо про служителів на рівні сільських парафій, керівників монастирів і звичайних мирян, які несуть своє апостольство так само ревно, як і архієреї. Книга о. Климентія-Василя Стасіва про свого старшого колегу і вчителя о. Лесіва є приємним винятком. Усім змістом книги він стверджує, що довгий вік о. Лесіва при його дуже слабенькому здоров’ї, але невичерпній енергії духовній, — це Божий дар і не таке вже рідкісне благословення. Хотілося б, щоб цією працею в жанрі науково-популярного богословського видання було започатковано біографічну літературу про наших дорогих пан-отців: в Україні є про кого написати — і серед православних, і серед католиків, і серед протестантів!

 

Степовик Д. Довголіття як Боже благословення // Українське слово. – 3–9 квітня 2013. – № 14 (3625).



© "Місіонер", 2008 р ; розроблено в Soltech