“СВІТЛО ВІД СВІТЛА”

 

ВИЙШОВ У СВІТ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД КНИГИ

ОТЦЯ БАТТІСТИ МОНДІНА

“ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ І ТЕОДІЦЕЯ”

 

Інтервю проведене з отцем Мондіном у Римі в жовтні 2012 року

 

   Парабола сьогоднішньої гуманітарної культури після дивовижного злету і тріумфу християнства повернула  до спаду і в багатьох європейських країнах зауважується відмова від традиційних християнських цінностей, а подекуди й несприйняття класичної форми християнської культури. Чому ж так, з Європи, яка упродовж двох тисячоліть зуміла стати християнською цивілізацією постає напівдикунська і “печерна” псевдо-культура? Як приклад печерних форм панування в нашій епосі сьогодні можна зарахувати телебачення, що пропагує “культурологічне сміття” у світовому масштабі. Ці, линучі з телеекранів образи, сприймаються нами як реальні, хоч насправді вони цілком ілюзивні й примарні. Та й шляхи до щастя, якими слідує більша частина людей: багатства, почесті, задоволення, це радше дороги, які рано чи пізно приводять людину до погибелі і відчаю. Над цими питаннями і пошуком шляхів їх розв’язку задумується автор серії “Підручники систематичної філософії” о. Баттіста Мондін, укладеної для потреб виховання нової генерації священиків і мирян та випущеної у світ видавництвом отців-домініканців, що в Болоньї (Італія). До цієї серії входять: Логіка, семантика і гносеологія, Епістемологія та космологія, Онтологія і метафізика,  Проблематика Бога – Філософія релігії та філософське богослов’я, Філософська антропологія, Філософія культури і виховання, Етика і політика. Однак він є автором іншої п’ятитомної серії “Підручники систематичного богослов’я” (1993 р.), куди входять: Тринітарне богослов’я, Богословська антропологія, Христологія, Еклезіологія, Есхатологія і Небесна еклезіологія. Своєю активністю на науковій ниві проф. Мондін зумів влити новий струмінь життя в навчальний процес і звільнити богословя від застиглості і однобічності у поглядах на християнські таїнства.

   На думку Мондіна, саме сьогодні людина потребує релігії та здорової філософії, щоб могти повалити безчисленних і панівних ідолів – прототипів образів, що спроектовані на стінах печери, описаної ще великим Платоном у його творі “Держава”. Після падіння мислительних систем доби Нового часу розум визнав себе жалюгідним і піддатливим, тож людина сучасної постмодерної епохи або пребуває в полоні нігілізму, не довіряючи філософії, або ж втікає у містицизм, що як явище культури Нью Ейч заміняє їй форму пояснення навколишньої дійсності.

 

   Творча розмова між о. проф. Баттістою Мондіном і викладачем Українського католицького університету, д-ром філософії Богданом Завідняком проходила в колегії отців Ксав’єріанців (по вул. Аврелія 287) в Римі 13-15 жовтня цього року. Приводом для неї послужив вихід в українському перекладі четвертого тому праці Мондіна “Філософія релігії і теодіцея” (Місіонер : Жовква, 2012).

 

   – Всечесний отче професоре, оскільки після закінчення мною Урбаніани проминуло одинадцять років і за цей час я не мав змоги відвідати Рим, бо почав викладати в Українському католицькому університеті, Дрогобицькій духовній семінарії і в Інституті філософсько-богословських студій ім. митр. В. Рутського Отців василіян, скажіть, хто сьогодні є предметом ваших богословських досліджень?

 

   – На даний час я продовжую студії над Пресвятою Трійцею, “агапічним богословям”, оскільки вона стала найважливішою темою мого духовного і наукового богословського пошуку. Цій темі я присвятив книгу – “Пресвята Трійця: таїнство любови” (1993 р.), найважливішу свою книгу, яка побачила світ вже у другому, значно доповненому виданні в 2010 р. Тут фігурують три вічні особи, які люблять одне одного: джерело любови – Отець, який любить, тоді Той, Кого Він першим полюбив – це Син і Святий Дух – як вилив цих двох люблячих одне одного Осіб – сама персоніфікована Любов. Однак ця найбільша, безконечна і вічна любов перебуває у взаємозв’язку, оскільки вона проливається на ангелів – чистих духів і людей – воплочених ангелів. Таким чином зустрічається циркуляція Любови, яка є троїчною – lAmante, lAmato, lAmore. Властиво з цього приводу я розвинув тему Пресвятої Трійці. Це найбільше таїнство яке я завжди подивляв і подивляю тепер на схилі літ, а мені вже вісімдесять шість років, у моїх муках. Я натхнений любовю до Пресвятої Трійці, яка духовно живить і підтримує мене у моїй діяльності упродовж усього мого життя. Це таїнство не тільки є головним предметом мого поклоніння і молитви, а й центром моїх богословських роздумів. Це таїнство в повноті відкрилося людству після того, як був посланий у світ Ісус Христос – той, Хто обявив це тринітарне таїнство. До нього про це таїнство ніхто й гадки не мав. Велися розмови про Бога Творця, однак у Старому Завіті немає виразного натяку на існування цього таїнства.  Звичайно, були первістки і натяки на те, що Божа любов потребує особового взаємозв’язку, але тільки в Ісусі Христі Пресвята Трійця проявила себе людству в унікальній красі і славі, настільки глибоко, що стало можливо з боку людини відповідати на Божу любов.

 

   – Розмова на тему вашої богословської праці “Пресвята Трійця: таїнство любови” заслуговує окремої уваги. Критики відзначають її як найбільш оригінальну і найкращу Вашу богословську працю. Я зустрічав схвальні коментарі на неї навіть у філософській літературі. Зокрема, в 14-ому томі “Історії філософії” під назвою “Сучасні італійські філософи”, який нещодавно видали Даріо Антісері та Сільвано Тальягамбе. Тож при нагоді, я підготую окреме інтервю з Вами на цю тему. Однак скажіть, якими є ваші сьогоднішні філософські пошуки?

 

 – Усі мої найбільш оригінальні філософські дослідження пов’язані з ім’ям св. Томи Аквінського. Як бачите, таїнство Пресвятої Трійці пов’язане зі св. Августином, який перший збагнув, що Трійця – це відношення і він відштовхувався від цієї думки. Натомість, коли Захід відкрив аристотелізм, то св. Тома зрозумів, що думка Аристотеля значно відрізнялася від думки Платона і Плотина, тож поставив наголос на бутті. Тож головним напрямком моїх досліджень була творчість двох мислителів – св. Августина і св. Томи Аквінського. Студіям цих титанів думки я присвятив чимало часу. У св. Августина я знайшов вирозуміле пояснення того, що Пресвята Трійця це в першу чергу відношення між особами. Августин був платоніком і неоплатоніком. Натомість св. Тома жив у час поширення аристотелізму, а думка Аристотеля йшла у іншому керунку, ніж платонівська. Тома у центрі своїх філософських розмислів поставив буття і все обертається довкола нього. Щойно в ХХ ст. вчені відкрили цей оригінальний підхід св. Томи. Я мав щастя зустрітися в Лювені з єзуїтом о. Роббсом, котрий привив мені любов до метафізики буття.

 

   – Чи ви особисто були знайомі з о. Фестюжером, домініканцем?

 

   Так, я знав його особисто і ми вели дискусії. Він цікавився темою споглядального життя у Платона і “Герметичним корпусом”. Моє перше дослідження стосувалося творчості великих олександрійців: Філона і Климента. Тож я полемізував з о. Фестюжером довкола інтерпретації філонівських поглядів. Це було відкриття, яке я вкотре не можу недооцінювати сьогодні, бо думка цих олександрійців була оригінальною. Думка Климента була мені відома, натомість Філона я відкрив для себе пізніше. Сьогодні в Італії ми маємо у перекладі усі твори Філона і можу сказати, що ініціював цю роботу я, працюючи над філонівськими студіями в Мілані. Це видання здійснив Джованні Реале. Також у Гарварді я навчався у проф. Вульфсона, котрий у своїх богословських дослідженнях відштовхувався від Філона.

 

   – Вульфсон? О, так Вольфсон, Гаррі Вольфсон. Він підготував два томи присвячені Спінозі, бо будучи єврейського походження відштовхувався у своєму епохальному проекті від Філона, щоб прокласти шлях до Спінози, котрі у свою чергу були юдеями. Вольфсон є автором двотомника, присвяченого Філонові, що вийшов у Чікаго.

 

   Вірно, саме так він розумів хід розвитку філософської думки. Вульфсон створив синтез філософської культури від Філона до Спінози.

 

 – Отче, скажіть, яку роль відіграє філософія у житті такого священика, як Ви? (Посміхається):

 

   – Звичайно, філософія є захоплююча, велична і необхідна річ. Вона охоплює вчення про буття і то буття особове. Філософією я почав цікавитися з часу навчання в ліцеї, коли збагнув, що вона відкриває дорогу до знання буття. Як я вже говорив, єзуїт отець Роббс відкрив мені нове розуміння поняття буття. Потім, коли я перейнявся студіями з богослов’я Пресвятої Трійці коло моїх зацікавлень перейшло в цей напрям пошуку. Тож в першу чергу, філософія дає змогу вийти за межі печери власних помилок і пристрастей, позбутися лабет і тіней і вийти до світла Божественного світу. Вона не єдина, бо існують різні філософські дисципліни: логіка, гносеологія, онтологія, метафізика, етика тощо. Філософія почала існувати ще в античності, пов’язана з великими іменами тож розвивається і сьогодні. Філософія включає богословські теми, релігійні розмисли. Вже за своєю природою людина є філософом і коли вона не практикує філософії, то може вважати себе незавершеною або “печерною” людиною. Філософія не тільки теоретична, а й практична наука, бо дає можливість людині робити поступ вперед. І навпаки, слабкий філософ, який згасив смолоскип істини може вважати себе зрадником призначення і покликання філософа. До того ж філософія приносить щастя та інтелектуальне задоволення, коли знаходяться відповіді на хвилюючі питання людського існування.

 

   – Сьогодні чи не дивним можна вважати той факт, що чимало проголошених святих людей були саме філософами: напр., Едита Штайн, а буквально тиждень тому Гільдегарда Бінгенська – жінка філософ-містик була проголошена святою папою Венедиктом XVI на площі перед собором св. Петра у Римі:

 

    Так, вони розвивали філософську науку і закріплювали своїм авторитетом потребу у ній. В середньовіччі творили св. Тома Аквінський, блаж. Дунс Скот, але й сьогодні ми говоримо про святих Вчителів Церкви: св. Терезу від Хреста, св. Гільдегарду з Бінгену, проголошено блаженним о. Антоніо Розміні.

 

  – Отче, я читав Ваш двотомник “Великі богослови ХХ століття”, 1972 року. Там, чи не вперше Ви пробували писати про найбільш яскраві постаті: о. Ґарріґу Ляґранжа, Еріха Пшивару, о. Корнеліо Фабро. Що значать ці імена для Вас?

 

 – Справді, зараз триває беатифікаційний процес о. Корнеліо Фабро, з котрим я неодноразово вів захоплюючі дискусії на тему свободи і перейняв посаду декана філософського факультету Урбаніани. Фабро заслуговує визнання святості з усіх точок зору. Я знав його ще відколи був студентом. У Фабро були надзвичайні проповіді, це була справді свята людина. Він не задовільнявся тільки аналізом феномену життя, а умів поринати в найпотаємніші глибини духовного життя.

 

   – Так, зараз побачило світ багатотомне Зібрання творів Фабро. Я писав рецензії на деякі його томи. Фабро зібрав чи не найбільшу приватну бібліотеку з філософії у Європі – 30 тис. книг. Сестра Роза Ґолья випустила біографічну книгу про отця. Однак, скажіть, скільки часу Ви очолювали філософський факультет?:

 

  – Близько двадцяти років, а то й більше, відколи мене було призначено на цю посаду одразу після отця Фабро. Так, від 1972 року по 2000, тож двадцять вісім років.

 

  – Отче, Ви переклали працю св. Томи Аквінського “Про Божу всемогутність”, “Спірні питання” 8-9, як і коментарі св. Томи на листи апостола Павла – 6 томів, і його ж коментарі на “Фізику” Аристотеля – 3 томи і на “Божественні імена” Діонісія Ареопагіта – том. Ці дванадцять чорних і червоних об’ємних книг в розкішній палітурці у 2003-2007 роках опублікувало видавництво Отців Домініканців, що в Болоньї.  Скажу, що кожний том продається за ціною 140 Євро, ціна немала навіть для пересічного європейця і мене цей факт немало здивував. Однак, скажіть, як за таких умов популяризувати філософсько-богословську думку?:

 

   Так, книги сьогодні коштують дорого, але й без них не можна. Хоча деякі з цих коментарів безкоштовно відкриті видавцями в електронному варіанті світової мережі Інтернету. Книги стали часткою й мого життя. Погляньте-но на мій науковий доробок, в окремій кімнаті зібрані усі праці, які я написав, а це окрема велика шафа, ходімо поглянемо.

 

   О, їх чимало. Що ж, поглянемо Вашу Sancta sanctorum?

 

(Підходимо до стелажів).

 

   – Так, Ваш доробок вражає широтою тематик, напрямків, тут чимале місце займають й переклади. Бог дарує одну книжку, щоб виходила й інша.  Особливо я пригадую словник, присвячений св. Томі.  Видатна книга.

 

  – О, так. Це геніальна праця. Розкажу історію її створення. Я співпрацював з одним видавництвом і послав до нього покажчик, а він був укладений настільки досконало, що я збагнув, так це ж може бути словник. Тож так я отримав можливість створити такий словник.

 

 – А ось бачу й Ваша книга – Il problema di Dio. “Філософія релігії і філософське богослов’я”. Бачу Ви теж були змушені підібрати іншу назву. В українському виданні ми змушені були скоротити назву, бо вона не поміщалась на корінець книги і логічно було замінити Філософське богослов’я на грецьку назву Теодіцею.

 

 – І добре зробили. Уніфікували назву відповідно до титулів серії. Про Бога можна вести мову у двох напрямках і вживати або слово “проблема”, яке має філософське значення, або “таїнство”, що має богословське значення і його застосовують до Пресвятої Трійці. Між цими поняттями є велика різниця. Проблема – це щось неконкретне, тож таке, що може бути предметом мого аналізу і висновку, натомість таїнство перевищує будь-яку умовидну форму сприйняття. Воно не є мовчанкою з боку людини, як думав Вітгенштайн, не є мовчанкою від людської неспроможності, а є Божим словом, яке відкривається людям у словах і подіях історії спасіння.

 

    – Отче Мондін, вам сьогодні є чим пишатися, ваші книги видані у перекладах багатьма мовами світу.

 

   – Тепер існують різні переклади моїх книг, особливо корейською, японською, чимало португальською. У Бразилії мене відзначили титулом honoris causa університету Святого Серця (USC) м. Сан Паоло.

 

  – А в Італії – золотою медаллю ім. Данте Аліґєрі, з рук Джованні Реале.

 

  Так, теж золоту медаль по філософії від президента Італійської республіки. Також є переклади моїх праць іспанською, англійською, німецькою, французькою, польською, мадярською, литовською, китайською тож від тепер – українською, що мені приємно відзначити. Є книга видана на мою честь Ренато Серпа, що був одним із моїх студентів (“Дослідження присвячені Баттісті Мондіну: філософ, богослов і велосипедист”, Болонья 2003. – 686 с.).

 

– А як Вам українське видання?

 

  Щодо видання циклу книг по систематичній філософії можу зазначити наступне. Видання виконане добре, оскільки зроблене моїм студентом, що присвятив свій час дослідженню моєї творчості та й особи: написав статті і рецензії, присвячені моїм книгам з філософської тематики. Мені дуже приємно відзначити роботу, яку проводите Ви, будучи одним із моїх студентів. Я бажаю вам натхнення і сприяння для інших моїх  книжок. А українським видавцям я дякую за сприяння і популяризацію моєї творчості, за те, що поширюють Боже Слово, бо християнство – це місія ширити Божу науку – Ісуса Христа.

 

   Мені самому приємно, що проект по виданню праць систематичної філософії удався. Видавництво “Місіонер” вже випустило у світ переклади третього і четвертого тому серії Підручників систематичної філософії о. Мондіна. Один – “Онтологія і метафізика” (2010 р.) і щойно другий – “Філософія релігії і теодіцея” (2012 р.). Перша частина тиражу останньої книги була розкуплена на Книжковому форумі, що відбувся цього вересня у Львові, що стало свідченням популярності цієї серії у читачів. На третій том з’явилося чотири рецензії  українських професорів у фахових журналах і одна, Ганни Трегуб,  у журналі іноземної літератури “Всесвіт” (№ 7-8, 2012). До того ж – це видання було відзначене як “Книга року”. В дорозі до читача й інші томи цього серійного видання. Книги легкі у читанні, та й за ціною значно менше коштують ніж тут в Італії. Тут том зараз становить 25 Євро, у нас – 7. В оформленні книг проглядається український елемент. Погляньте, на “Онтології і метафізиці” зображено постать святого з українською, жовто-блакитною атрибутикою. Тепер і св. Тома українець?

 

    (Сміється). Справді, я намагаюсь викладати філософську науку так, щоб вона сприймалась легко і зрозуміло. Це мій стиль – простота і чіткість і я від нього ніколи не відступав. Пишучи підручники з різних ділянок філософії я намагався добитися того, щоб вони були не тільки привабливими, але й глибокими.

 

   – Стиль нагадує метод Декарта з його ідеями “чіткими і виразними”.

 

   – Вірно. Я завжди намагався слідувати за методом чіткого, ясного, обєктивного, задокументованого і помірно-критичного  викладу, більше акцентуючи увагу на позитивних сторонах авторів, ніж на негативних.

 

   – Чи заєте ви, що переклади цих двох Ваших книг вийшли у видавництві, що носить назву “Місіонер”, бож Ви теж належите до місіонерського чину? Що б Ви хотіли побажати українським видавцям Ваших книг:

 

   Це дивовижно. Так, я мав честь вступити до місіонерського чину отців Ксавєріанців, заснованого монсеньйором Конфорті, єпископом Равенни. Згодом, у звязку з серйозним захворюванням  він перенісся до Парми, в якості єпископа-помічника, де й задумав заснувати місіонерську спільноту. Однак він не зміг набути будинок в цьому місті. Навчання богословя в семінарії не було легким. Доводилось чотири кілометри кожного ранку йти на студії до Парми. Ми позношували взуття і понатирали мозолів (Сміється). Згодом я був скерований до Бостонського колегіуму отців єзуїтів, їхнього університету, а вже потім до Гарварду. Спершу я хотів навчатися в університеті Сан Луїс, теж важливому навчальному закладі, але до нього було далеко доїжджати, тож продовжив студії в Бостонському університеті. Однак віддав перевагу Гарварду. Туди було не легко поступити. Довелося складати письмовий іспит. На щастя деканом був єврейський професор, а він прихильніше ставився до католиків, ніж до протестантів, тож після рекомендації і пробного іспиту мене було зараховано до складу студентів. Рекомендацію мені дав настоятель, кардинал Кушин. Там я вивчав екзистенціалізм, напрямок, який був досить новий у філософії. Тож так радше з протекції проф. Вульфсона я й розпочав свої студії у Гарварді.

 

   – Скільки часу Ви там провчились?:

 

  Не більше пяти років. Це були незабутні студентські роки, чимало професорів мали позитивний вплив на мою формацію. Особливою повагою користувалися проф. Райт, Гаррі Вульфсон, Вернер Єгер, о. Флоровський. Там я захистив докторську тезу і присвятився вивченню спадщини св. Томи Аквінського. У нього я знайшов відповіді на всі питання, які мене цікавили і цікавлять досі. Це не тільки блискучий виклад, але й глибокий, бо заторкує усі важливі питання, які тільки можуть цікавити людину. Я уклав енциклопедичний словник думки св. Томи Аквінського, написав монографії про його метафізичні погляди і інтерпретаторів думки святого тощо. Через деякий час я познайомився з Софією Ванні Ровіґі – жінкою-філософом, відомою в інтелектуальних колах Італії. Вона читала курс метафізики, яка сьогодні відома як метафізика “здіймання” і “опускання”. В той час було три місця на викладання курсу “Історія середньовічної філософії” в університеті. Тож вона була переконана, що я зможу вибороти право викладати цей курс з-поміж трьох претендентів. Треба було пройти цей конкурс в Римі – місці, де відбувався проміжний конкурс. Так я залишився працювати спершу в Мілані, а згодом у Римі. В 1968 році я розпочав роботу на кафедрі історії філософії Урбаніани.

  

   – Отче, чимало студентів з України мали нагоду вчитися у Вас. Від їхнього імені я дякую Вам за дар любови до науки. Зараз ми присутні на Всенародній прощі з приводу благословення відновленого собору Святої Софії і 120-річчя з дня народження Патріарха Йосифа (Сліпого). Що б Ви могли побажати новітній генерації студентів-богословів?:

 

  – Я знаю про Ваші труднощі щодо становлення як Церкви. Коли я ще був у силі, то відвідав Івано-Франківськ, а також Львів у велосипедному турне, що проходило до Москви у 1992 році. Це були захоплюючі подорожі. Ми подолали 1600 км. Загалом на велосипеді я проїхав близько шістьсот тисяч км. Та вже близько двадцять років я не добре себе почуваю. За велосипед можна забути. Ми, італійські студенти богослови, теж поневірялися по світі, перш ніж здобули добру науку. Тож прошу молитися і не боятися труднощів, вивчати філософію і богословя, не лінуватися опрацьовувати твори класиків. Молитва – це велика сила. В окремий спосіб бажаю Божого благословення і ласки.

 

  – Дякую отче за слова підтримки і змістовну розмову. Я переконаний, що з Вашими працями нам легше буде влитися в загальнолюдське річище світової філософсько-богословської науки. Надіюсь приїхати до Вас з черговим перекладом тому праці підручників, що носитиме назву “Логіка, семантика і гносеологія” з Вашим вступним словом до нього.

 

Розмову вів Богдан ЗАВІДНЯК

Рим. 13, 15 жовтня 2012 р.



© "Місіонер", 2008 р ; розроблено в Soltech