ВИЙШОВ У СВІТ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД КНИГИ

ОТЦЯ БАТТІСТИ МОНДІНА “ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ І ТЕОДІЦЕЯ” 

 

   Баттіста Мондін народився у Монте ді Мало (Віченца) 29 липня 1926 року, закінчив студії філософії та богослов’я у Конґреґації Місіонерів Ксав’єріанців, членом яких він є й досі. Учень Пауля Тілліха, Георгія Флоровського, Вернера Єґера, Гаррі Вольфсона та багатьох інших провідних вчених в царині гуманітарної освіти в Гарвардському університеті о. Баттіста Мондін перейняв від них мужність і силу віри в вищість буття (про що навчав Тілліх), любов і пошану до святоотцівської (Флоровський) та давньогрецької думки (Єґер), вміння творити епічний синтез філософсько-богословських вчень (Вольфсон).

   Отець Мондін – це захоплюючий історик філософії, самобутній культуролог, експерт у філософській антропології і метафізиці. До його творчого наукового доробку належать численні публікації в наукових журналах, близько сотні книг. Він підготував велике число докторів філософії для цілого світу.

  Отець Мондін надзвичайно прислужився на ниві розвою християнської філософії. Мабуть, після таких філософів як Е. Жільсон, о. К. Фабро та о. Л. Больйоло, його ім’я найдоречніше вписується в коло прихильників і оборонців цього “залізного дерева”. Він організовував і очолював симпозіуми по актуальності християнської філософії (на пошану о. Л. Больйоло, 1998 року), провів річні курси-читання енцикліки “Віра і розум”, вступ до якої, у великій залі папського університету Урбаніяна 11 листопада 1998 року виголосив у присутності Івана Павла ІІ, тоді ще кард., Й. Ратцінґер. Думки, які висвітлені в енцикліці, були йому дуже близькими та рідними. “Віра і розум – ніби два крила, на яких людський дух підноситься до споглядання істини” (n. 1). Філософія буття, підкреслюється в енцикліці Віра і розум, є знаряддям intellectus fidei, що “дозволить насамперед догматичному богослов’ю належним чином виконувати свої функції”. І ще: “Якщо intellectus fidei бажає охопити все багатство богословської традиції, то мусить удатися до філософії буття” (n. 97). Ось чому гаслом філософської серії о. Мондіна стали слова папи: “Я рішуче стверджую, що вивчення філософії є ґрунтовною і конче потрібною складовою у структурі богословських студій при навчанні майбутніх священиків (n. 62).

  Праці Мондіна видані англійською, португальською та еспанською мовами. Як справжній місіонер, він на філософському рівні здійснює євангелізацію, що базується на пошані та гідності людської особи. Для Мондіна інкультурація завжди розуміється як суттєвий момент воплочення Божого Слова. Тож дуже цінними для сучасника є філософські судження Мондіна.

   Ось його вердикт сучасній культурі. “Людина Третього тисячоліття не може залишатися непевною і невизначеною поміж дріб’язкових певностей науки і незглибимими таїнствами релігії. Натомість, вона повинна навчитись добре маневрувати отим невеличким плотом, яким є її розум, однак не для того, щоб намагатися втекти на ньому у примарний світ ілюзій, а головно для того, щоб уникнути пастки ілюзивних образів платонівської печери пам’яті, якими сьогодні переповнена певна псевдо-культура, черпаючи з неї більше інформації, ніж знання. Людина за своєю природою вже є філософом і коли вона не практикує філософії, то може себе вважати незавершеною людиною: таким собі “печерним чоловіком”.

   Тепер про сам переклад і зміст книги. Видавництво “Місіонер” вже випустило у світ переклади третього і четвертого тому серії Підручників систематичної філософії о. Мондіна. Один – “Онтологія і метафізика” (2010) і щойно другий – “Філософія релігії і теодіцея” (2012). Перша частина тиражу останньої книги була розкуплена на Книжковому форумі, що відбувся цього вересня у Львові, що стало свідченням популярності цієї серії у читачів. На третій том зявилося чотири рецензії  українських професорів у фахових журналах і одна, Ганни Трегуб,  у журналі іноземної літератури “Всесвіт” (№ 7-8, 2012).

   Низці тем природного богослов’я о. Баттіста Мондін присвятив такі книги як: Проблема богословської мови від початків до сьогодні (1975 р.); Бог: Хто Він є? Елементи філософського богослов’я (1993 р.); Проблематика Бога: Філософія релігії та філософське богослов’я (1999 р.).

   Останню книгу побудовано на матеріалі томістичних текстів, бо вона покликана висвітлити системне богослов’я в томістичному ключі, згідно з досягненнями реконструкції поглядів Аквіната. Проте книга багата на оригінальні роздуми і побудована комплексно, перерісши межі дослідження, що були поставлені перед автором.

   “Філософське богослов’я” в інтерпретації о. Мондіна включає такі розділи: історичний опис доказів існування Божого буття (класифікація); онтологічні докази; томістичні шляхи (включно із шляхом буття та мислення); антропологічні докази (релігійний шлях, знання і обов’язку, самотрансценденції, мовний шлях); природа та атрибути Бога: сутнісні (Єдність, Абсолют, Актуальність, Нескінченність, Простота, Незмірність, Всюдиприсутність, Вічність, Незмінність), духовні (Життя, Дія, Свобода, Мислення, Благо, Любов, Краса) та особові (Святість, Гідність або Цінність, Всемогутність, Справедливість та Щастя); незбагненність Бога і аналогія Божих Імен; творіння Бога: сотворення і провидіння; єднання з Богом (молитва, поклоніння, медитація, контемпляція та духовний екстаз). Тож вже сам розподіл розділів змушує визнати, що книга творча і не слідує сліпо за традиційним штампом, виробленим римо-католицькою університетською школою. Оскільки автор добре обізнаний із усією християнською спадщиною, позаяк його перу належить чотирьохтомна “Історія богослов’я”, трьохтомна “Історія метафізики” та двотомна “Історія філософської антропології” (практично дев’ятитомна “Сума” для ХХ ст.), вже можна говорити про певні висновки цих напрацювань. Богословська думка Сходу і Заходу включно з протестантською філософсько-теологічною думкою творилася в ключі алетології, агатології, генології, онтософії та кардіософії, поповнюючи глибинне річище агапології – Слова Любови. Баттіста Мондін розглядає цей процес тактовно, засвідчуючи творчу сміливість і самобутність великих мислителів, голос яких звучить виразніше у творчій симфонії духа, не перестаючи лунати однодушно і гармонійно Співом до Бога Творця. Це Сума, гідна людини, що переходить у Третє тисячоліття не із спустошеним духом, а з багатими дарами – чий скарб не може бути не оцінений і перебувати поза загальнолюдським розвитком.

Богдан ЗАВІДНЯК

Український католицький університет (м. Львів)

 

 



© "Місіонер", 2008 р ; розроблено в Soltech