ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ВИДАВНИЦТВ. 29-30 ТРАВНЯ 2010 Р. (ІІ)

 

 

 

Дорогою духовності й краси

 

Наділивши кожну людину талантом, Господь прикрасив цей світ, і краса ця – у плодах праці кожного. Скільки людей – стільки особливих здібностей. Ще великий філософ Григорій Сковорода писав про «сродну» працю, себто таку працю, яка мила душі, яка робить людину щасливою.

Професійне свято – День працівників видавництв, яке щороку в Україні святкується в останню суботу травня, об’єднує людей, залюблених у свою професію, працьовитих і творчих. Саме такі люди працюють у Видавництві «Місіонер». І щороку у це свято працівники Видавництва «Місіонер» – а це Жовківська друкарня, видавничий відділ, відділ замовлення, відділ реалізації та адміністрація – святкують його, мандруючи мальовничими куточками Батьківщини, розширюючи обрії свого пізнання, зростаючи духовно і культурно.

Так і цього року відбулася поїздка чималого колективу до чудового куточка Умані, який справедливо називають перлиною України, Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної Академії наук України. З молитовним благословенням, яке уділили подорожуючим священики о. Климентій Стасів, керівник підприємства, о. Роман Безпалько, керівник видавничого відділу, о. Тома Кушка та о. Іван Возняк, вирушили у дорогу. І коли перед очима постало це видатне творіння кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття, справжнє диво, сотворене з каменю, води, рослин, архітектурних споруд і мармурових скульптур, виготовлених зодчими Італії, – захоплення важко було приховати.

Парк «Софіївка», що розкинувся на площі 170 гектарів, був заснований польським магнатом Станіславом Щенсним (Феліксом) Потоцьким як дарунок своїй коханій дружині, красуні-гречанці, Софії Вітт-Потоцькій. Головним художником і автором топографічного й архітектурного проектів стає талановитий польський військовий інженер Людвіг Метцель. Щоб якнайбільше вразити Софію, Метцель втілив у паркових композиціях сюжети «Одисеї» Гомера, створивши в долині річки Каменки малу Елладу. Захоплива розповідь екскурсовода, краса і загадкова романтичність «Софіївки» закарбувалися у серці та пам’яті кожного, хто збагнув цю дивовижну гармонію природи і мистецтва.

День добігав кінця. Хто бажав, то ще й побачив Умань. У цьому містечку стоїть велика будівля ХVІІІ ст. – колишній монастир Отців Василіян, в якому розміщувалося понад 200 монаших келій! Там господарюють тепер і приватні підприємства, і навіть… нічний клуб. Хочете гострих відчуттів – зверніть праворуч і побачите пам’ятник Леніну, а ще прогуляйтеся вулицями цього ж Леніна, Інтернаціоналу, Рози Люксембург, 24-го з’їзду КПРС… Справжнє уманське ретро.

Далі – дорога на столицю. Утомлених мандрівників розташували на нічліг в Обухові та Києві. А недільний ранок розпочався Божественною Літургією у монастирському храмі св. Василія  Великого Отців Василіян у Києві. Відправляли її настоятель храму о. Василь Тучапець у співслужінні з отцями зі Львова. Наприкінці Літургії о. Василь привітав гостей зі Львова та Жовкви з професійним святом.

Київ! Дивовижне місто, потопаюче в зелені, що розкинулось на пагорбах і молитовно звернуло до небес куполи храмів. Ще цілий день, розбрівшись невеличкими групами, товариство мало можливість насолодитися прогулянкою по столиці. Адже якщо більшість і побувала у Києві, то Києва забагато не буває! Андріївський узвіз, Андріївський, Михайлівський, Володимирський храми, Софія Київська, а ще будинок з химерами Станіслава Городецького, Хрещатик. І на тлі такої піднесеної краси – колючка у серце. Біля входу до Михайлівського собору стоїть пам’ятник жертвам голодомору і перед ним – маленька клумба з кількома відцвілими тюльпанами, будяками і двома кущиками лободи… І зірвати б… Та ні, це ж був їхній хліб.  А насамкінець – концерт на майдані Незалежності. Адже місто святкує свій день – день Києва!

Дорога додому – з подячною молитвою, солодкою втомою у ногах, із вдячністю організаторам поїздки за незабутні враження, за насолоду для душі та очей. І якось так ненароком зринає думка: ось що у нашому швидкоплинному, суєтному світі означає любити людину. Дати їй відчути себе частиною прекрасного Божого світу, відкрити його красу, дати маленький перепочинок для душі, і… мрію, мрію про те, що найкращі подорожі ще попереду.

Ольга КІС

 

 

 

 



© "Місіонер", 2008 р ; розроблено в Soltech