Мелетій Батіг

 

ГОРНИЛО БОЖОЇ ЛЮБОВІ


C. 8-9

 

Дорогі брате, сестро! Можливо, сьогодні, як ніколи раніше, ти відчуваєш біль свого немічного тіла, а душа твоя переповнена стражданнями твого передчуття. До тебе приходять, щоб провідати, родичі, друзі, співробітники, знайомі. Тебе відвідують час від часу лікарі, медичні сестри і навіть священик. І кожен, хто приходить до тебе, хоче заспокоїти твій біль добрими порадами, вказівками, бо добре слово є найкращими ліками для твоєї душі. Присутність близьких осіб полегшує душевний і навіть фізичний біль твого тіла.

Ось лікар тільки що говорив з тобою, щось випитував у тебе, а потім, задумавшись, дав вказівки медсестрі, щоб вона звернула увагу на лікування згідно з приписаними ліками, які так важко було тобі придбати. Особливість твоєї хвороби вимагає багато зусиль як від лікарів, так і від тебе, дорогий читачу. Лікар не тільки старається полегшити твій біль, він хоче вилікувати твою хворобу, виконуючи свій професійний обов’язок. Лікар як людина теж близький тобі своїми клопотами, а то і болями, тілесними та душевними. Саме тоді він є дорогим тобі.

Приходив вчора священик. Хоч короткою, проте щирою була його розмова. Найперше він подбав про здоров’я твоєї душі. Все, що залежало від нього, він ретельно виконав. Сповідь, Святе Причастя, Святу Тайну Оливопомазання – він уділяв із повагою до тебе. Говорив про терпіння як душі, так і тіла, порівняв твої терпіння з Христовими. Священик пообіцяв, що буде молитись за твоє здоров’я, за спасіння твоєї душі і заодно просив твоєї молитви. Цей час дуже швидко проминув, і ти відчув піднесення на дусі, але і він залишив тебе. Священик мусив тебе залишити, у нього є ще свої справи парафіяльні, а ти залишаєшся у своїй палаті і знову чекаєш відвідування своїх рідних і знайомих, з якими будеш спілкуватись і розказувати, як тебе провідав добрий священик.

Та не завжди зможе нас відвідати знайомий, товариш чи родич. Надходить час, коли всі залишають тебе, немічного, хворого, на цьому лікарняному ліжку з твоїми болями і розбитою душею. Буває, що найближчі друзі забувають про тебе, твоїм близьким родичам ніколи провідати тебе, а твої знайомі з часом збайдужіють до тебе. Тоді можна викликати медсестру, але й вона, прийшовши, дасть коротку пораду і залишить тебе, адже у відділенні лікарні ти не один. Відтак залишаєшся сам на сам зі своїми болями і почуттями. Тебе починають гнітити думки, які темною хмарою насуваються на твою свідомість, притуплюють твій розум, ослаблюють волю. В кого шукати розради? Відповідь однозначна: шукати розради і душевної допомоги потрібно у Того, Хто дав нам життя, а саме у нашого Творця і Вседержителя Бога нашого.

 

C. 54-55

Бог через терпіння навчає

 

Молодий інженер у вихідний день, неділю, вже зранку вирушив на велосипеді в подорож у гори. Гірська природа так приваблювала його, що під кінець тижня вже мріяв і роздумував про гірські маршрути, які йому доведеться пройти. Хоч був віруючим християнином, пропускав недільні Богослужіння, вважаючи першорядною справою прогулянки.

Одного гарного погідного недільного ранку він вирушив на цілоденну прогулянку. Їдучи на велосипеді, він милувався краєвидами місцевості. Виїжджаючи з лісу, з горбка він побачив вдалині зруйнований костел, на якому хрест був повалений донизу. Промайнула думка, що хтось хотів зняти хреста, але не зміг і тільки повалив його, використовуючи транспортний засіб.

Молодий чоловік, їдучи на велосипеді, весь час дивився на хрест і на великій швидкості врізався в камінь. Від удару впав з велосипеда, поранив коліно і руку. Потрібно було зупинити кровотечу. Він дуже засмутився, що поїздка не вдалась. Дивлячись на цей хрест, він почав роздумувати, що це могло б означати: чи звичайний випадок, чи Провидіння Боже, адже все ж таки в душі кипіло обурення на тих людей-вандалів. За радянських часів це було звичайним явищем.

Направивши велосипед, поволі, з побитою ногою повернувся інженер додому. Прогулянка не вдалась. Трохи відпочивши, він увімкнув радіо. З Ватикану передавали Службу Божу. Вислухавши Службу Божу і проповідь, він подякував Богові, що все обійшлося щасливо, але в цьому випадку відчув Божу пересторогу. Відтоді він завжди старався брати участь у недільній Службі Божій. Був вдячний Богові за особливе навернення до церковних Богослужінь. Адже порушення кожної Божої заповіді є гріхом, яким ми розпинаємо свого Спасителя-Христа.

 

 

 

 



© "Місіонер", 2008 р ; розроблено в Soltech